Цікава математика

5 травня 2025 року – День квадратного кореня (Square Root Day).

День квадратного кореня – це неофіційне свято, яке відзначається у той день, коли день місяця і номер місяця співпадають і є квадратним коренем з числа, складеного з двох останніх цифр поточного року. У кожному столітті таких дат лише 9.

26 березня 2025 року Норвезька академія наук і літератури оголосила лауреата Премії Абеля — професора Масакі Кашівару з Кіотського університету (Японія). Він удостоєний цієї престижної нагороди за фундаментальний внесок в алгебраїчний аналіз і теорію представлень, зокрема за розробку теорії D-модулів та відкриття кристалічних базисів.

Премія Абеля, яку часто називають Нобелівською премією з математики, вручається щорічно з 2003 року та є однією з найвищих відзнак у галузі математики. Церемонія нагородження традиційно відбувається в Університеті Осло за участі короля Норвегії. ​

1 квітня традиційно асоціюється з Днем дурня – часом жартів та розіграшів. Але чи може математична помилка стати частиною законодавства? Виявляється, що так!

У 1897 році законодавча асамблея штату Індіана (США) розглянула законопроєкт №246, який фактично встановлював нове значення числа π – 3,2 замість 3,14159… Автором ініціативи був лікар і аматор-математик Едвін Гудвін, який вважав, що відкрив простіший спосіб квадратури круга (задача, яка насправді не має розв’язку).

Математика може бути цікавою, інтерактивною та захопливою! Це доводить музей математики Кубоїд – перший в Україні інтерактивний майданчик для популяризації математичних знань.

Кубоїд – це не просто музей, а сучасний освітній простір, де відвідувачі можуть досліджувати математичні явища через експерименти та інтерактивні експонати. Тут немає нудних лекцій – кожен може доторкнутися до математики, перевірити її на практиці та побачити її застосування в реальному житті.

14 березня відзначається День числа пі (π)

Число π ≈ 3,141592653… є однією з найвідоміших математичних констант та відіграє ключову роль у математиці, фізиці, інженерії та багатьох інших науках. Воно з’являється у формулах для обчислення довжини кола, площі круга, об’єму кулі та багатьох інших геометричних та фізичних задач.

Щороку 7 лютого математики відзначають День числа e (e-Day), присвячений математичній константі e, відомій як число Ейлера. Це число приблизно дорівнює 2,71828 і відіграє ключову роль у багатьох галузях математики та науки.

Хоча числа e назване на честь першого користувача літери – Ейлера, e як поняття насправді було відкрито Якобом Бернуллі за 22 роки до народження Ейлера. Однак, число e вперше з’явилося в роботах шотландського математика Джона Непера у 1618 році, хоча він не надав йому конкретного значення. Пізніше, у 1683 році, Якоб Бернуллі досліджував складні відсотки та виявив цю константу під час вивчення задачі про безперервне нарахування відсотків. Остаточно число e було популяризоване швейцарським математиком Леонардом Ейлером у 1731 році, який позначив його літерою “e” на честь свого прізвища.

Древньогрецькі математики були зачаровані притаманною геометрії красою, симетрією та порядком. Поділяючи з іншими цю пристрасну захопленість, Гіппократ Хіоський показав, яким чином можна побудувати квадрат, рівний за площею заданій лунці – серпоподібній фігурі, утвореній випуклими дугами двох кіл. Знаходження Гіппократом квадратури лунок є одним з найраніших відомих прикладів математичних доказів. Іншими словами, Гіппократ продемонстрував, що площа цих лунок може бути точно виражена через площу прямолінійної фігури, або «квадратури». У наведеному тут прикладі сумарна площа жовтих лунок, що дотикаються вершин прямокутного трикутника, дорівнює площі цього трикутника.

Під знаходженням квадратури древні греки розуміли побудову за допомогою циркуля та лінійки такого квадрата, площа якого була б рівна площі заданої фігури. Якщо таке побудову можливе, про фігуру говорять, що вона є квадрируємою. Греки добре освоїли побудову квадратур многокутників, але задачі знаходження квадратури криволінійних фігур виявилися набагато складнішими. Власне, на перший погляд було вельми сумнівно, що криволінійні об’єкти взагалі можна квадрувати.

    Приблизно 530 року до н.е. давньогрецький математик Піфагор оселився в місті Кротоні в Італії, щоб розвивати там вчення про математику, музику та переселення душ. Хоча багато досягнень, приписуваних Піфагору, насправді можуть належати його учням, ідеї Піфагора (або піфагорійського братства) вплинули на розвиток нумерології та математики на багато століть. Піфагору зазвичай приписують відкриття математичних співвідношень, що відповідають музичним гармоніям. Наприклад, він помітив, що коливальні струни видають гармонійні звуки, якщо співвідношення їхніх довжин виражаються цілими числами. Його також цікавили трикутні числа (рівні кількості кружків, які при складанні разом утворюють фігури у вигляді рівносторонніх трикутників) та досконалі числа (рівні сумі всіх своїх власних додатних дільників). Хоча знаменита теорема, що носить його ім’я (а² + b² = c² для прямокутного трикутника з катетами a і b та гіпотенузою c), була відома індійцям та вавилонянам задовго до нього, деякі дослідники вважають, що Піфагор і його учні були першими серед греків, хто зумів її довести.

    Для Піфагора та його послідовників числа були подібні до богів, чистими і вільними від мінливості матеріального світу. Шанування чисел від 1 до 10 було для піфагорійців своєрідною формою політеїзму. Вони вірили, що числа є живими істотами, які володіють телепатичною формою свідомості. Згідно з їхнім вченням, людина може відкинути своє “тривимірне” життя і досягти телепатичного єднання з цими числовими сутностями за допомогою різних технік медитації.

Еварист Галуа (25 жовтня 1811 — 31 травня 1832) — французький математик, засновник сучасної алгебри.

Ще в підлітковому віці він зміг визначити необхідну і достатню умову існування коренів многочлену, тим самим вирішивши проблему, яка була відкрита протягом 350 років. Його робота заклала основи теорії Галуа та теорії груп — двох основних галузей абстрактної алгебри.

 Премію Абеля, яка є найпрестижнішою у математиці, у 2024 році присудили французькому науковцю Michel Talagrand за внесок у теорію ймовірностей та функціональний аналіз із застосуваннями у математичній фізиці та статистиці. Крім визнання, вчений отримає винагороду у 700 тисяч американських доларів. Про рішення повідомила Норвезька академія наук і літератури в Осло 20 березня.

Ця стаття буде особливо цікавою для прихильників містичних історій, які зможуть поєднати математичну науку з передбаченням майбутнього, а відомого англійського математика Абрахама де Муавра віднесуть до вчених, які займалися практичним пророцтвом.

Англійський математик французького походження Абрахам де Муавр народився 26 травня 1667 року в сім’ї лікаря. Його сім’я не була дворянською, тому частинку «де» він добавив з власної ініціативи. У віці 11 років вступив до Протестанської академії, де навчався лише 4 роки, тому що в 1682 році академія була заборонена владою. Муавр продовжив освіту в Сорюмі, де познайомився з теорією ймовірності за працями Гюйгенса. Пізніше протягом року математик слухав лекції з фізики і математики в Парижі.

Пропонуємо вашій увазі відео, яке надзвичайно цікаве і навіть трошки філософське. В роздумах і формулах можна побачити і теорію ймовірності, і статистику, і матаналіз (похідні, диференціали, інтеграли), і фізику, і економіку, і навіть трошки психологію. Це мотивує вчити всі ці речі і, споглядати їх “магічний” зв’язок і кожен раз, як вперше, дивуватись, який чарівний та загадковий цей світ.