Видатні українські математики на пам’ятних монетах
Михайло Остроградський 1801-1962 (Україна – 2 гривні 2001)
Михайло Васильович Остроградський — український математик, механік і фізик. Зацікавлення до математики проявилася в ранньому віці, він вимірював різні предмети: вози, дерева, глибину ярів та криниць. Навчався на фізико-математичному факультеті Харківського університету, де у 1820 році отримав ступінь кандидата наук. У 1822–1828 рр. Михайло вдосконалював свої знання у Колеж де Франс у Парижі, де слухав лекції Ампера, Коші, Лапласа, Пуассона, Фур’є та ін. Незабаром він зробив перші серйозні спроби своїх сил у математиці й особливо в інтегральному численні, за що отримав особливу похвалу від Коші.
Працював переважно у Франції та Росії. Автор 40 праць із математичного аналізу, математичної фізики, теоретичної механіки, написаних переважно французькою мовою, друкованих у «Мемуарах» і «Бюлетенях» Петербурзької АН. Остроградський відкрив метод інтегрування раціональних функцій (метод Остроградського) встановив формулу перетворення інтеграла по об’єму в інтеграл по поверхні, названу його ім’ям.
Дата введення в обіг – 20.08.2001, тираж – 30 000.
Олександр Ляпунов 1857-1918 (Україна – 2 гривні 2007)
Олександр Михайлович Ляпунов — російський математик і механік. Закінчив із золотою медаллю Нижегородську гімназію (1876), фізико-математичний факультет Петербурзького університету (1880), залишився працювати в університеті.
Основні праці Ляпунова присвячені небесній механіці, математичній фізиці, теорії ймовірностей. Вивчав фігури рівноваги однорідної і слабко неоднорідної рідини, що обертається, частки якої притягуються за Ньютонівським законом всесвітнього тяжіння, довів нестійкість грушоподібних фігур рівноваги (всупереч твердженню Дж. А. Пуанкаре і Дж. Дарвіна), створив сучасну теорію стійкості руху механічних систем, що визначаються скінченою кількістю параметрів. У математичній фізиці Ляпунов розв’язав питання про існування періодичних розв’язків нелінійних диференційних рівнянь певного типу, дослідив поведінку інтегральних кривих рівнянь руху біля положення рівноваги. В теорії ймовірностей довів центральну граничну теорему, запропонував метод «характеристичних» функцій. У галузі математичної фізики дослідив проблему потенціалу подвійного шару, довів симетрію функції Гріна для задачі Діріхле.
Дата введення в обіг – 12.03.2007, тираж – 35 000.
Георгій Вороний 1868-1908 (Україна – 2 гривні 2008)
Георгій Феодосійович Вороний — видатний український математик. Закінчив Прилуцьку чоловічу гімназію, Санкт-Петербурзький університет, учень Андрія Маркова. Був залишений при університеті для підготовки магістерської дисертації. Після захисту дисертації був призначений професором Варшавського університету. З осені 1898 також обіймав посаду декана механічного факультету Варшавського політехнічного інституту.
Георгій Вороний працював головним чином в області теорії чисел. За життя вченого ним було опубліковано шість фундаментальних монографій та шість невеликих за обсягом праць. Уже перший науковий результат Георгія Вороного стосовно чисел Бернуллі (1890) виявив їхні фундаментальні властивості, вивчення яких триває досі. Найвизначнішими за глибиною одержаних результатів є дві останні великі монографії вченого, які поряд із дослідженнями його сучасника німецького математика Германа Мінковського заклали основу нової галузі математики — геометрії чисел.
Термін «Діаграма Вороного» ввели в теоретичну комп’ютерну науку в середині 1970-х років. З того часу цей об’єкт став настільки широко поширеним в дослідженнях, пов’язаних з геометричними алгоритмами, що деякі фахівці датують народження обчислювальної геометрії саме цією подією. В наші дні дослідження з діаграм Вороного проводять практично в усіх країнах Європи, у США, Канаді, в країнах Південної Америки, Японії, Китаї, Гон-Конгу, Австралії, Індії, Новій Зеландії.
Дата введення в обіг – 25.07.2008, тираж – 35 000.
Михайло Кравчук 1892-1942 (Україна – 2 гривні 2012)
Михайло Пилипович Кравчук — український математик, академік АН УРСР, доктор фізико-математичних наук, професор Київського політехнічного інституту. Вчитель всесвітньо відомих у майбутньому конструкторів ракетної та космічної техніки, академіків А. Люльки, С. Корольова та В. Челомея. Учасник багатьох міжнародних математичних конгресів. Мав широкі контакти із світовою математичною громадськістю. Співавтор першого тритомного словника української математичної термінології.
Наукові праці стосуються алгебри, математичного аналізу, диференціальних та інтегральних рівнянь, теорії функцій та інших розділів математики. Михайло Кравчук — один з засновників ЕОМ (електронно-обчислювальної машини). Його розробки американці та японці застосували на телебаченні. Його учень, конструктор Сергій Корольов став усесвітньовідомим ученим. Уже в 21 сторіччі ЮНЕСКО внесла ім’я Михайла Кравчука до переліку найвизначніших осіб. Деякі розділи теоретичної і прикладної математики, у яких знайшли своє застосування здобутки Кравчука: Симетричні матриці Кравчука та біноміальні сподівання, Алгебри Лі та поліноми Кравчука, Квантова ймовірність та тензорна алгебра, Поліноми Кравчука як гіпергеометричні функції, Теорія кодування.
Дата введення в обіг – 20.09.2012, тираж – 15 000.
Микола Боголюбов 1909-1992 (Україна – 2 гривні 2009)
Микола Миколайович Боголюбов — український радянський математик і механік, фізик-теоретик, засновник наукових шкіл з нелінійної механіки і теоретичної фізики, академік АН СРСР і АН УРСР. Після закінчення семирічної школи Боголюбов самостійно вивчав фізику і математику і з 14-ти років уже брав участь в семінарі кафедри математичної фізики Київського університету під керівництвом академіка Д. О. Граве. У 1924 році у п’ятнадцятирічному віці Боголюбов написав першу наукову працю, а наступного року був прийнятий безпосередньо до аспірантури АН УРСР до академіка М. М. Крилова, яку закінчив у 1929 році, отримавши у 20 років ступінь доктора математичних наук.
Основні праці Боголюбова з математики і механіки належать до варіаційного числення, наближених методів математичного аналізу, диференціальних рівнянь, рівнянь математичної фізики, асимптотичних методів нелінійної механіки і теорії динамічних систем. Перші публікації (1924–1928) присвячені проблемам варіаційного числення і теорії майже періодичних функцій. У наступні роки Боголюбов (разом зі своїм учителем М. М. Криловим розробив нові методи нелінійної механіки і загальної теорії динамічних систем. У 1946 році Боголюбов уперше побудував мікроскопічну теорію надплинності, взявши за основу модель слабо ідеального бозе-газу. На початку 50-х років минулого століття Микола Боголюбов звернувся до задач квантової теорії поля. Він створив перший варіант аксіоматичної побудови матриці розсіювання, який базується на оригінальній умові причинності.
Дата введення в обіг – 20.08.2009, тираж – 35 000.
За матеріалами http://www.mmf.lnu.edu.ua/ar/1798