Гральні кістки
Важко уявити собі світ без випадкових чисел. У 1940-х роках завдання генерації статистично випадкових чисел постало перед фізиками під час моделювання термоядерного вибуху. Сьогодні випадкові числа використовуються у багатьох комп’ютерних мережах для регулювання інтернет-трафіку та запобігання перевантажень. За допомогою випадкових чисел формується неупереджена вибірка думок потенційних виборців під час політичних опитувань.
Гральні кістки, спочатку виготовлені з дрібних кісточок копитних тварин, були одним із перших способів отримання випадкових чисел. У давніх культурах вважалося, що боги впливають на результат кидання, тому на результат кидання кісток покладались при прийнятті найважливіших рішень – від вибору правителів до поділу спадщини. Навіть зараз метафора Бога, що кидає кістки, є дуже популярною – достатньо згадати відомий вислів астрофізика Стівена Хокінга: «Бог не тільки грає в кістки, але й іноді плутає нас, кидаючи їх там, де вони не можуть бути видимими».
Найдавніші зразки гральних кісток були виявлені разом із набором для гри в нарди віком 5000 років під час розкопок легендарного Спаленого міста (Шахрі-Сухте) на південному сході Ірану. Це поселення пройшло чотири стадії розвитку цивілізації і неодноразово знищувалося пожежами до того, як було повністю покинуто в 2100 р. до н. е.
Гральні кістки століттями використовуються як наочний приклад при вивченні теорії ймовірностей. У випадку одноразового підкидання кістки з кількістю граней n і різними числами на кожній із граней ймовірність випадіння будь-якого з таких чисел дорівнює 1/n. Ймовірність випадіння певної послідовності з i чисел дорівнює 1/ni. Наприклад, шанс викинути четвірку після одиниці на традиційній гральній кістці становить 1/62=1/36. При підкиданні двох традиційних кісток шанс отримати певну суму чисел дорівнює відношенню кількості комбінацій, що дають у сумі шукане число, до загальної кількості всіх можливих комбінацій – ось чому викинути на двох кістках у сумі 7 набагато легше, ніж 2.