До 100-річчя академіка Володимира Логвиновича Рвачова
Сьогодні, 21 жовтня 2026 року, виповнюється 100 років з дня народження відомого українського вченого у галузі математики, механіки та кібернетики, дійсного члена (академіка) Національної академії наук України, лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки, Заслуженого діяча науки і техніки України, доктора фізико-математичних наук, професора, засновника нової всесвітньо визнаної наукової школи з методу R-функцій
Володимира Логвиновича РВАЧОВА
Одним з основних результатів теорії R-функцій є розв’язання оберненої задачі аналітичної геометрії, суть якої полягає в тому, що для заданого геометричного об’єкта (локусу) потрібно написати його рівняння, тобто функцію, множина нулів якої співпадає з цим об’єктом. Історично ця проблема сходить ще до Рене Декарта – батька аналітичної геометрії і на середину XX століття вона була розв’язана лише для поодиноких окремих випадків. Академіку В.Л. Рвачову вдалося вирішити цю проблему так, що стало можливим будувати рівняння будь-яких складних геометричних об’єктів у вигляді єдиного аналітичного виразу, що є елементарною функцію.
Ще одним з основних напрямків застосування теорії R-функцій є математичне моделювання фізико-механічних полів. Для аналізу відповідних задач математичної фізики метод R-функцій дозволяє будувати так звані структури розв’язку крайових задач – жмутки функцій, що точно задовольняють всі крайові умови задачі і залежать від деяких невизначених компонентів.
Отже, результати, отримані В.Л. Рвачовим, відкрили широкі перспективи не лише для різних геометричних застосувань, але й дали поштовх до розвитку чисельних методів розв’язання задач математичної фізики, зокрема стало можливим будувати координатні послідовності при реалізації варіаційних та проєкційних методів для різних типів крайових умов та їх комбінацій.
Також В.Л. Рвачов є одним із засновників теорії атомарних функцій, яка знайшла своє практичне застосування у задачах теорії наближень, радіофізиці, цифровій обробці сигналів та в інших областях.
У 1989 році В.Л. Рвачов запропонував нове, неархімедове числення, що є алгебраїчно ізоморфним класичному численню. У роботах 1990-х – початку 2000-х років було розвинуто застосування цього числення, зокрема, у напрямку нового розуміння фізики далекого космосу.
Володимир Логвинович Рвачов народився 21 жовтня 1926 року у м. Чигирин Черкаської області в сім’ї вчителів.
У 1943 році В.Л. Рвачов вступив до Харківського інституту інженерів залізничного транспорту, який знаходився тоді у м. Ташкент у евакуації. У 1944 році у зв’язку з реевакуацією інституту переїхав до м. Харків, звідки у жовтні 1944 році був призваний на дійсну службу у Військово-морському флоті.
У 1947 році В.Л. Рвачов після демобілізації вступив на фізико-математичний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка, який закінчив з відзнакою у 1952 році за спеціальністю «механіка», а у 1955 року у тому ж університеті він захистив кандидатську дисертацію.
3 1 вересня 1955 року В.Л. Рвачов почав працювати у Бердянському (до 1958 року – Осипенківському) державному педагогічному інституті на посаді старшого викладача, доцента, а з 23 серпня 1959 року – на посаді професора, завідувача кафедри математики. Працюючи у інституті В.Л. Рвачов і починає активно цікавитись обчислювальною технікою та наближеними методами розв’язання крайових задач математичної фізики. З його ініціативи та за його безпосередньої участі у Бердянському педагогічному інституті створюється обчислювальний центр.
У 1960 році в Інституті проблем механіки АН СРСР В.Л. Рвачов захистив докторську дисертацію.
У 1961 році В.Л. Рвачову присвоєне вчене звання професора по кафедрі «теоретична механіка».
У 1963 році В.Л. Рвачов переїжджає до м. Харків, де у Харківському інституті гірничого машинобудування, автоматики та обчислювальної техніки (нині – Харківський національний університет радіоелектроніки) спочатку очолює кафедру обчислювальної техніки, а згодом кафедру математичного програмування та моделювання і кафедру обчислювальної математики (нині – кафедра прикладної математики). У 1964 році В.Л. Рвачов стає проректором з наукової роботи інституту, з 20 вересня 1965 року призначається спочатку виконуючим обов’язки ректора, а з 25 квітня 1965 року – ректором інституту. З 13 червня 1966 року Харківський інститут гірничого машинобудування, автоматики та обчислювальної техніки реорганізується у Харківський інститут радіоелектроніки і В.Л. Рвачов стає його першим ректором, але з 23 липня 1966 року за власним бажанням звільняється з цієї посади та залишається на посаді завідувача кафедри обчислювальної математики.
З листопада 1967 року В.Л. Рвачов переходить на роботу у Харківський філіал інституту механіки АН УРСР, де очолює відділ прикладної математики (згодом – відділ прикладної математики та обчислювальних методів). У 1970 році Харківський філіал інституту механіки АН УРСР реорганізовано у Харківський філіал інституту технічної теплофізики АН УРСР, а у 1972 році – у Інститут проблем машинобудування АН УРСР (нині – Інститут енергетичних машин і систем ім. А.М. Підгорного Національної академій наук України).
У 1992 році Володимир Логвинович повертається на кафедру прикладної Харківського державного технічного університету радіоелектроніки на посаду професора (за сумісництвом).
На посаді завідувача відділу прикладної математики та обчислювальних методів та на посаді професора (за сумісництвом) кафедри прикладної математики Харківського державного технічного (з 2001 року – національного) університету радіоелектроніки В.Л. Рвачов пропрацював до кінця свого життя.
У 1972 році В.Л. Рвачов обирається членом-кореспондентом, а 1978 році – дійсним членом (академіком) Академії наук УРСР (з березня 1994 року – Національна академія наук України). Ним створено численну наукову школу, яка налічує понад 70 кандидатів та понад 20 докторів наук.
Серед учнів Володимира Логвиновича – члени-кореспонденти НАН України (Ю.Г. Стоян та О.Є. Божко), лауреати Державної премії України у галузі науки і техніки (Ю.Г. Стоян, В.С. Проценко, Г.П. Манько, Т.І. Шейко, М.С. Синєкоп, А.П. Слесаренко), лауреат премій В.М. Глушкова та М.В. Остроградського (О.М. Литвин).
Багато учнів Володимира Логвиновича очолюють чи очолювали кафедри у закладах вищої освіти Харкова та інших міст України (М.В. Сидоров, Б.М. Борисенко, В.П. Бузько, В.М. Вержиковський, І.В. Гончарюк, В.Д. Кожухов, Л.В. Курпа, Л.Н. Куценко, О.М. Литвин, В.С. Проценко, М.С. Синєкоп, І.Б. Сіроджа, В.П. Федько, Ю.П. Шабанов-Кушнаренко, Т.І. Шейко, Л.Й. Шкляров, А.В. Шматко та ін.).
Багатогранна плідна наукова та науково-педагогічна діяльність Володимира Логвиновича відзначена урядовими нагородами, зокрема орденами Трудового Червоного Прапора (1961 р.), Дружби народів (1976 р.), «Знак Пошани» (1976 р.), князя Ярослава Мудрого V ступеня (2001 р.) та медалями. Академія наук УРСР відзначила внесок В.Л. Рвачова у математичну фізику присудженням йому у 1976 році престижної премії та медалі академіка О.М. Динника. У 1980 році за створення, розвиток та впровадження в народне господарство теорії R-функцій В.Л. Рвачову (керівнику роботи) та його учням (В.С. Проценку, М.С. Синєкопу, Т.І. Шейко, А.П. Слесаренку, Г.П. Маньку, Ю.Г. Стояну) було присуджено Державну премію Української РСР в галузі науки і техніки. У 1997 році В.Л. Рвачову присвоєно звання заслуженого діяча науки і техніки України.
Помер В.Л. Рвачов 26 квітня 2005 року у Харкові.
Володимир Логвинович Рвачов присвятив розвитку фундаментальної науки в Україні все своє життя. Започаткована ним справа продовжує жити завдяки плеяді талановитих учнів та численних прихильників його ідей.
Серед учнів Володимира Логвиновича – викладачі кафедри прикладної математики Харківського університету радіоелектроніки. На сьогодні кафедру очолює його учень – д-р фіз.-мат. наук, проф. Максим Вікторович Сидоров. У різні роки на кафедрі працювали учні В.Л. Рвачова:
– чл.-кор. НАН України, д-р техн. наук, проф. Юрій Григорович Стоян;
– д-р фіз.-мат. наук, проф. Олег Миколайович Литвин;
– канд. фіз.-мат. наук, доц. Світлана Василівна Колосова;
– канд. фіз.-мат. наук, доц. Олександра Григорівна Литвин (Глушко);
– канд. фіз.-мат. наук, доц. Леонід Йосипович Шкляров.
Володимир Логвинович Рвачов
(21 жовтня 1926 – 26 квітня 2004)
доктор фізико-математичних наук, професор,
академік Національної академії наук України