День квадратного кореня – це неофіційне свято, яке відзначається у той день, коли день місяця і номер місяця співпадають і є квадратним коренем з числа, складеного з двох останніх цифр поточного року. У кожному столітті таких дат лише 9.

У 21 столітті день квадратного кореня вже відзначали:

• 1 січня 2001 року (01.01.01);
• 2 лютого 2004 року (02.02.04);
• 3 березня 2009 року (03.03.09);
• 4 квітня 2016 року (04.04.16).

Наступними датами цього свята будуть:

• 6 червня 2036 року (06.06.36);
• 7 липня 2049 року (07.07.49);
• 8 серпня 2064 року (08.08.64);
• 9 вересня 2081 року (09.09.81).

Дати Дня квадратного кореня в будь-якому столітті завжди однакові, оскільки для визначення дати свята використовуються тільки 2 останніх цифри року. Виходячи з математичних причин, свято ніколи не припадає на дні жовтня-грудня.

Вперше (і єдиний раз у 20 столітті) день квадратного кореня відзначали 9 вересня 1981 року (09.09.81). Засновником цього свята вважають учителя середньої школи Рона Гордона (Ron Gordon) з Редвуд-Сіті, Каліфорнія, США. Прихильники свята пропонують у цей день подавати до столу коренеплоди, нарізані у формі кубиків, що символізують квадратний корінь, або випічку у формі квадратного кореня.

У 2004 році свято квадратного кореня співпало з Днем бабака (2 лютого 2004 року), а у 2016 – з днем Інтернету (04 квітня 2016 року). Дата 01 січня 2001 року співпала з початком двадцять першого століття та третього тисячоліття. У 2009 році на честь дня квадратного кореня (3 березня 2009) Рон Гордон влаштував змагання з призовою сумою 339 $.

Зазначимо, що сьогоднішнє свято квадратного кореня є особливим, оскільки квадратом є не лише дві останні цифри року (25=5²), але і весь рік (2025=45²). Попереднім «квадратним» роком був 1936 рік (1936=44²), але тоді свято квадратного кореня ще не святкували, а наступним таким роком буде 2116 рік (2116=46²).

Хоча день квадратного кореня не є широко визнаним, це свято демонструє красоту математики, привертає увагу до цікавих числових фактів та їх присутності у повсякденному житті. Це, відповідно до Цілі сталого розвитку 4 – Якісна освіта, розширює можливості для просування освіти в галузі математики та природничих наук.

Офіційним сайтом цього свята є https://squarerootday.net.

Премія Абеля, яку часто називають Нобелівською премією з математики, вручається щорічно з 2003 року та є однією з найвищих відзнак у галузі математики. Церемонія нагородження традиційно відбувається в Університеті Осло за участі короля Норвегії. ​

Вітаємо професора Кашівару з цією визначною нагородою та сподіваємось, що його досягнення надихатимуть нові покоління математиків у всьому світі.

Фото: Peter Bagde/Typos1/The Abel Prize

У 1897 році законодавча асамблея штату Індіана (США) розглянула законопроєкт №246, який фактично встановлював нове значення числа π – 3,2 замість 3,14159… Автором ініціативи був лікар і аматор-математик Едвін Гудвін, який вважав, що відкрив простіший спосіб квадратури круга (задача, яка насправді не має розв’язку).

Дивно, але законопроєкт майже був ухвалений! У Палаті представників Індіани він отримав одноголосне схвалення. Проте, коли документ надійшов до Сенату, ситуацію врятував професор математики Університет Пердью, який пояснив абсурдність ініціативи. В результаті сенатори відмовилися від голосування, а законопроєкт був відхилений.

Хоча цей випадок здається кумедним, він нагадує про важливість математичної грамотності та критичного мислення. Наука ґрунтується на фактах, а не на голосуваннях!

Вітаємо всіх із Днем дурня та закликаємо святкувати його з розумом – розв’язуючи цікаві математичні задачі!

Кубоїд – це не просто музей, а сучасний освітній простір, де відвідувачі можуть досліджувати математичні явища через експерименти та інтерактивні експонати. Тут немає нудних лекцій – кожен може доторкнутися до математики, перевірити її на практиці та побачити її застосування в реальному житті.

Що можна побачити у музеї?

• Математичні головоломки та логічні ігри
• Візуалізація геометричних фігур та об’ємних конструкцій
• Оптичні ілюзії та парадокси
• Моделі, що демонструють математичні закони в дії

Кубоїд – це чудова нагода для школярів, студентів та всіх охочих побачити математику у новому світлі. Тут можна випробувати свої знання, відкрити для себе незвичні закономірності та зануритися у світ чисел, формул та обчислень.

Детальніше про музей можна дізнатися за посиланням: https://mathmuseum.com.ua.

Запрошуємо всіх зацікавлених у науці відвідати цей унікальний простір! Нехай математика стане ближчою та зрозумілішою для кожного!

Число π ≈ 3,141592653… є однією з найвідоміших математичних констант та відіграє ключову роль у математиці, фізиці, інженерії та багатьох інших науках. Воно з’являється у формулах для обчислення довжини кола, площі круга, об’єму кулі та багатьох інших геометричних та фізичних задач.

Цей день вибраний не випадково: у американському форматі запису дат 14 березня позначається як 3/14, що співпадає з першими цифрами числа π. Цікаво, що саме цього дня народився один із найвидатніших фізиків світу – Альберт Ейнштейн!

Цікаві факти про число пі:

• Число пі є ірраціональним, тобто його десятковий запис ніколи не закінчується і не має періодичної частини.
• Давньогрецький математик Архімед першим наблизив значення π, використовуючи метод вписаних та описаних багатокутників.
• Комп’ютери вже обчислили число π до понад 100 трильйонів знаків після коми, але для практичних розрахунків зазвичай достатньо лише 3,14 або навіть 22/7
• NASA використовує лише 15 знаків числа пі для міжпланетних розрахунків!
• А 40 знаків числа пі достатньо, щоб обчислити діаметр видимого Всесвіту з точністю до розміру атома!

Нехай цей день стане нагадуванням про те, що математика – це не лише складні формули, а й неймовірно цікава наука, що допомагає нам розуміти світ!

З Днем числа пі!

Хоча числа e назване на честь першого користувача літери – Ейлера, e як поняття насправді було відкрито Якобом Бернуллі за 22 роки до народження Ейлера. Однак, число e вперше з’явилося в роботах шотландського математика Джона Непера у 1618 році, хоча він не надав йому конкретного значення. Пізніше, у 1683 році, Якоб Бернуллі досліджував складні відсотки та виявив цю константу під час вивчення задачі про безперервне нарахування відсотків. Остаточно число e було популяризоване швейцарським математиком Леонардом Ейлером у 1731 році, який позначив його літерою “e” на честь свого прізвища.

Дата 7 лютого (2/7 у форматі місяць/день) обрана для святкування, оскільки перші цифри числа e — 2,7. У деяких країнах, де використовується формат день/місяць, День числа e відзначають 27 січня (27/1), що також відповідає першим трьом цифрам числа e — 2,71.

Число e є основою натуральних логарифмів і часто використовується в моделях експоненціального зростання та розпаду. Воно з’являється в різних галузях, таких як:

• Фінанси – розрахунок складних відсотків.
• Біологія – моделювання зростання популяцій.
• Фізика – опис радіоактивного розпаду.
• Інженерія – аналіз систем з безперервним зростанням або спадом.

e – трансцендентне число з нескінченним десятковим розкладом, подібно до π. e є основою натурального логарифма, і бере активну участь в експоненціальному зростанні та комплексних числах.

День числа e є чудовою нагодою оцінити значення цієї математичної константи та її вплив на науку й технології. Вивчення властивостей e, особливо в обчисленнях, експоненціальному зростанні, логарифмах та комплексному аналізі, допомагає краще зрозуміти фундаментальні процеси у природі та техніці. Хто в процесі навчання – ось вам і натхнення для дослідження й вивчення числа e саме сьогодні!

Цікаво, що святкування цього дня може мати як освітній, так і розважальний характер. Дехто влаштовує математичні лекції чи ігри, а інші відзначають подію, насолоджуючись стравами, назви яких починаються на літеру «е», наприклад, еклерами чи яйцями (англ. “eggs”).

Відзначення Дня числа e сприяє популяризації математики та підвищенню обізнаності про її важливість у повсякденному житті. Це свято надихає людей вивчати математичні концепції, розуміти їх застосування та цінувати красу математичних закономірностей, що лежать в основі багатьох природних і техногенних процесів.

Таким чином, День числа e не лише вшановує одну з фундаментальних математичних констант, але й заохочує до глибшого розуміння світу через призму математики.

Під знаходженням квадратури древні греки розуміли побудову за допомогою циркуля та лінійки такого квадрата, площа якого була б рівна площі заданої фігури. Якщо таке побудову можливе, про фігуру говорять, що вона є квадрируємою. Греки добре освоїли побудову квадратур многокутників, але задачі знаходження квадратури криволінійних фігур виявилися набагато складнішими. Власне, на перший погляд було вельми сумнівно, що криволінійні об’єкти взагалі можна квадрувати.

Гіппократ також відомий тим, що склав перший відомий систематичний труд з геометрії, зробивши це майже за століття до Евкліда. Евклід міг використовувати деякі з ідей Гіппократа у власних «Началах». Праці Гіппократа примітні тим, що вони заклали загальні структурні основи, від яких могли в подальшому відштовхуватися інші математики.

Пошуки Гіппократом розв’язку для задачі про лунки були спробою просунутися у знаходженні «квадратури кола» – побудові квадрата, рівновеликого (рівного за площею) колу. Математики намагалися розв’язати проблему «квадратури кола» протягом більш ніж 2000 років, поки нарешті у 1882 р. Фердинанд фон Лінденман не довів, що це неможливо. Зараз нам відомо, що існує всього п’ять типів квадрируємих лунок. Три з них були відкриті Гіппократом, а два інших знайдені в середині 1770-х рр.

    Для Піфагора та його послідовників числа були подібні до богів, чистими і вільними від мінливості матеріального світу. Шанування чисел від 1 до 10 було для піфагорійців своєрідною формою політеїзму. Вони вірили, що числа є живими істотами, які володіють телепатичною формою свідомості. Згідно з їхнім вченням, людина може відкинути своє “тривимірне” життя і досягти телепатичного єднання з цими числовими сутностями за допомогою різних технік медитації.

    Деякі з цих на перший погляд досить дивних ідей не чужі і сучасним математикам, які часто сперечаються про те, чи є математика плодом виключно людського розуму, чи ж самостійною частиною Всесвіту, яка ніяк не залежить від людини. Для піфагорійців математика була екстатичним одкровенням. Здійснений піфагорійцями злам математичних та теологічних уявлень згодом мав значний вплив на давньогрецьку релігійну філософію, відігравав важливу роль у релігійній думці Середньовіччя і навіть знайшов своє відображення в роботах філософа Іммануїла Канта в Новий час. Бертран Рассел вважав, що якби не Піфагор, теологи навряд чи так наполегливо прагнули б знайти логічні докази існування Бога і безсмертя душі.

Ще в підлітковому віці він зміг визначити необхідну і достатню умову існування коренів многочлену, тим самим вирішивши проблему, яка була відкрита протягом 350 років. Його робота заклала основи теорії Галуа та теорії груп — двох основних галузей абстрактної алгебри.

Він прожив двадцять років, усього п’ять років з них займався математикою. Математичні роботи, що зробили його ім’я безсмертним, займають трохи понад 60 сторінок. У 15-річному віці Галуа відкрив для себе математику й відтоді, за словами одного з викладачів, «був одержимий демоном математики».

Еварист Галуа, син мера невеликого французького міста Бур-ля-Рен, вважався одним із найталановитіших і найуспішніших учнів коледжу Луї-ле-Гран — знаменитого навчального закладу, де виховувалися Мольєр, Гюго і Делакруа. Юнак вступив до коледжу в 1823 році. За весь час навчання він регулярно отримував нагороди за переклади з грецької і похвальні листи з основних предметів, поки не став помітно втомлюватися і виявляти менше інтересу до гуманітарних наук. Викладачам Еварист пояснив, що давно мріє вступити до Політехнічної школи і всерйоз зайнятися вивченням математики. До того ж саме в цій школі можна було проводити час з республіканцями і обговорювати ідеї нового політичного устрою, який підтримував юнак.

Галуа два роки поспіль складав вступні іспити – обидві спроби закінчилися повним провалом: за практичні завдання він отримував низькі оцінки. Вчені з комісії не могли простежити логіку його рішень і вважали хлопця надто непослідовним. На усному іспиті в Політехнічну школу відповідь Галуа, за словами самого юнака, супроводжувалася «божевільним сміхом екзаменаторів». Роздратований тим, що комісія не може зрозуміти пропущені (а для Галуа — очевидні) кроки вирішення завдання, юнак вирішив самостійно перервати вступні випробування.

Наступного року Галуа вдалося вступити до Вищої нормальної школи, яка готувала майбутніх вчителів та державних чиновників. Там він зміг сконцентруватися на математиці і більшу частину часу приділяти тільки цій науці.

«Математика перетворила його зі слухняного учня на видатного», — говорили про Галуа вчителі.

За чотири роки він зміг не тільки пройти всю програму школи, але й самостійно вивчити ті математичні галузі, в яких було набагато більше ще не досліджених тем, ніж підтверджених тез. Галуа поставив собі завдання знайти рішення алгебраїчних рівнянь в радикалах. І знайшов, незважаючи на те, що вже три століття поспіль найкращі вчені-математики думали над цією проблемою і зійшлися в думках, що завдання нерозв’язне.

Тільки в 16 років Галуа вперше став читати праці з математики, а вже в 20 зробив відкриття, які в майбутньому дозволили йому вважатися засновником сучасної вищої алгебри.

Його роботи, нечисленні та дуже стислі, спочатку залишилися незрозумілі. Лише у 1843 році відкриття Галуа зацікавили Ліувілля. Відкриття Галуа справили величезне враження і започаткували новий напрям — теорію абстрактних алгебраїчних структур. Наступні 20 років Келлі та Жордан розвивали та узагальнювали ідеї Галуа, що перетворили вигляд усієї математики.
Галуа загинув на дуелі, точної причини конфлікту ніхто не знає досі.

За яку роботу нагородили науковця?

Праці 72-річного вченого дозволили внести точність у розрахунки з великою кількістю змінних, як от щодо природних процесів чи оптимізації маршрутів. Наведені формули показали, що при таких складних розрахунках можна зменшити невизначеність, оскільки багато факторів виключають одне одного, роблячи результат менш мінливим.

Крім цього, Michel Talagrand знайшов розв’язки для проблеми фізика-теоретика Джорджо Паризі (Giorgio Parisi), чим допоміг йому здобути Нобелівську премію 2001 року. Водночас він заохочує й інших математиків розв’язувати наукові проблеми, виставляючи список на своєму сайті та пропонуючи за них винагороду.

Абелівська премія є однією з найпрестижніших нагород в області математики, що вважається аналогом Нобелівської для математиків. Лауреатів щороку обирає Норвезька академія наук та літератури.

У 2023 році премію Абеля присудили Луїсу Каффареллі за вивчення нелінійних диференціальних рівнянь, які допомагають у розумінні численних фізичних явищ: від руху рідин до квантової механіки. У 2022 році нагороду присудили Деннісу Парнеллу Саллівану за внесок у дослідження в області топології.

Джерело https://nauka.ua/news/matematichnu-premiyu-abelya-cogorich-prisudili-za-vivchennya-teoriyi-jmovirnosti